Податковий кодекс, в очікуванні прийняття якого трясе не один місяць Україну, не лише скорочує податки, а й вводить нові. Найбільш дискусійним і неоднозначним серед них став податок на нерухомість. За теорією, він є одним з найбільш фіскально-ефективних, проте в Україна, як це зазвичай буває, все складається інакше.
Податкова практика на ниві нерухомості
Для нашої країни податок на нерухомість - не новина. Багато громадян навіть не підозрюють, що він передбачений Законом "Про систему оподаткування". Але на практиці так і не запрацював. Зараз, в умовах гострого дефіциту бюджету, уряд намагається його реанімувати.
У розвинених країнах світу цей податок - один з ключових доходів бюджету. Аналізуючи їх досвід, а в декого він багатовіковий (наприклад, Німеччина, США), можна виділити основні принципи оподаткування нерухомого майна.
Як правило, цей податок належить до місцевих. Так, в Австралії він становить 90% місцевого бюджету, в Канаді - 80%, у США - 75%.
Об'єктом оподаткування виступають земля, будівлі та споруди. Платники податків - у більшості випадків власники майна, але іноді цю роль виконує орендар, або одночасно орендар і власник.
База оподаткування в зарубіжних країнах ґрунтується на ринковій вартості об'єктів. Але тут починаються істотні відмінності у трактуванні поняття "ринкова вартість". У деяких податкових системах за основу береться орендна вартість, в інших - капітальна. Методики оцінки також відрізняються. Це може бути порівняння цін на ринку при здійсненні операцій з нерухомістю, або експертна оцінка.
Для обліку платників податків зазвичай створюються реєстри на місцях або єдиний державний реєстр, або і той, і інший одночасно для більш повної інформації.
Для прикладу наведемо кілька конкретних цифр. Так, податок на нерухомість в Іспанії становить 0,2% оціночної вартості і сплачується один раз на рік. Базою оподаткування Болгарії є ціна нерухомості, що визначається територіальною податковою службою. Ставка податку однакова для фізичних та юридичних осіб і становить 0,15%. Якщо ж це єдине житло, то ставка знижується на 50%, причому податок вноситься чотирма рівними частинами протягом року. В Італії податки розраховуються від кадастрової вартості об'єкта, яка на 50-60% нижча від ринкової, ставка становить 0,05%. У Канаді місцевий податок на нерухомість варіюється в залежності від району, для великих міст він становить 1-1,2% на рік.
Податкова "родзинка" по-українськи
В Україні вперше робиться спроба "запустити" функціонування даного податку. У проекті ПК він виглядає таким чином: платниками податків є фіз- та юрособи, резиденти і нерезиденти. Об'єкти оподаткування - житлова нерухомість, до якої не належать держвласність, будинки в зоні відчуження, дитбудинки сімейного типу, садово-дачні ділянки до 40 кв.м на одного платника податків.
База оподаткування - загальна площа об'єкта оподаткування, яка визначається на підставі даних, що надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. База оподаткування розраховується для фізосіб податковою службою, юрособи розраховують її самостійно.
Ставка оподаткування дорівнює 0 грн. для власників житла, площа якого не перевищує 100 кв. м у місті і 200 кв. м - у сільській місцевості.
Якщо на даній площі прописані 2 особи в місті або 5 осіб у сільській місцевості, то площа оподатковується за ставкою 0 грн. за 1 кв. м при розрахунку на кожну людину по 40 кв. м. У разі наявності у платника податків кількох об'єктів нерухомості, які перебувають у його власності, ставка 0% застосовується лише до одного з об'єктів, навіть якщо сума їх площ менше 100 кв. м.
Ставкою в 10 грн. за 1 кв.м обкладається загальна площа, яка перевищує зазначені розміри, а також загальна площа інших об'єктів, які належать платнику податків.
Радує те, що уряд проявив хоч якусь диференціацію при оподаткуванні житлової нерухомості. Адже часто однокімнатна квартира у центрі коштує дорожче від трикімнатної на околиці. Цю відмінність зрівняли за допомогою коефіцієнта до ставки податку, який варіюється від 0,5 до 1,5. Дане рішення приймається сільськими і міськими радами і не пізніше, ніж за три місяці до початку звітного року.
Податкове зобов'язання оплачується фізичними особами рівними частинами до 15 серпня і 15 листопада, а юрособами - щокварталу до 30 числа, що настає за звітним кварталом.
Контролюється система шляхом реєстрації платників податків (або ставляться на облік) органами державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, окремих підрозділів юросіб, місцем проживання (основне місце обліку), а також місцем розташування (реєстрації) їх відділень, об'єктів оподаткування, або за місцем здійснення основної діяльності.
У цілому, податок на нерухомість в нинішньому форматі є таким собі прототипом існуючого. Представляючи проект Податкового кодексу, прем'єр-міністр Микола Азаров підкреслив, що правила податку на нерухомість торкнуться не більше 10% населення України. "Ця норма в найближчому майбутньому не буде поширюватися на людей, які живуть у звичайних квартирах і мають дачні будиночки", - пояснив він.
От і виходить, що в пропонованому вигляді податок на нерухомість позбавлений сенсу, в тому числі, з точки зору вигоди для держави. Більшість населення не буде його платити, а олігархи - всього по 10 гривень за квадратний метр. Вийде, що і "низи", для яких квадратні метри - "наше все", не обуряться, і олігархічні "верхи" не дуже-то постраждають. Фіскальний ефект від введення податку на нерухомість в такому вигляді викликає сумніви... Залишається сподіватися, що дане питання, як і багато інших аспектів документа, доопрацюють перед другим читанням у парламенті. Воно заплановано на першу декаду листопада...
УНІАН
|