Нерухомість Прикарпаття

Як все починалося

Багато хто вважає, що іпотека в Україні з'явилася порівняно недавно — в пострадянський час. Але це не так. Ще в ХІІІ—ХІV ст. на Русі у феодальному суспільстві земля стає головною цінністю. Тоді ж з'являється перший вигляд кредитування — застава. Нерухомість вносилася як забезпечення застави під узяту у борг грошову суму.

Ранній етап розвитку іпотеки характеризується тим, що така застава практично нічим не відрізнялася від всіх інших, процентна ставка була украй велика (від 30 до 120%), а кредитор не отримував практично жодних гарантій повернення боргу. Одна з форм повернення позики виглядала так: боржника виводили на площу  і прілюдно били лозинами (до речі, саме від цієї практики народилося стійке вираження «вибивати борг»). Вибивали потрібну суму не вічно, а протягом місяця. Якщо гроші не поверталися, боржник опинявся в повному розпорядженні кредитора. У ХІV-ХVІ ст. законодавчо встановлюється, що закладене майно, в разі невиплати боргу, переходить у володіння кредитора. Поступове зміцнення абсолютизму сприяло тому, що держава почала все активніше втручатися в кредитні взаємини підданих.

Історія іпотеки в Україні як така почалася в ХІХ столітті. У 1839 році в Києві відкрилася контора Державного комерційного банку. Ця установа переслідувала першочергову мету «открыть купечеству вящие способы к облегчению и расширению коммерческих оборотов».  Значним перетворенням вітчизняна банківська система піддалася при Олександрі ІІ. У 1860 році в Російській імперії був створений центральний фінансовий орган — Державний банк. Його Київська контора діяла в тій же старовинній будівлі на Інститутській вул., де до цього розташовувалася контора Комерційного банку. Основні операції, що проводив банк, полягали у видачі позик під товари і документи, кредитуванні міст і земств, обліку векселів й інших  термінових зобов'язань, прийомі грошових вкладів тощо. Після грошової реформи 1897 років Держбанк став також центральним емісійним: накопичував золото, випускав кредитні квитки і золоті монети. Він займався і мережею ощадних кас, вже у той час створену для потреб малоімущого населення.

На Хрещатик за позикою

Зримим втіленням зростання банківських операцій в Києві стало будівництво нової будівлі місцевої контори Державного банку на  Інститутській вул., 9 (нинішнє приміщення Нацбанку України). В цей же час були створені Селянський поземельний банк, який видавав іпотечні довгострокові кредити під наділи, що були у селян, а також Дворянський земельний банк, — в допомогу поміщикам, чиї садиби були обтяжені боргом. В період столипінської реформи земельний фонд, накопичений цими банками, дозволяв формувати хутори, заохочуючи селян до виходу з общини. Ділянки продавали селянам-одноосібникам, здатним організувати міцні господарства. Протягом декількох років мільйони десятин відійшли до «справних мужиків», яких вже тоді називали кулаками.

На початку ХХ століття істотне місце у фінансовому житті Києва займав приватний кредит. Приватні банки відрізнялися динамічністю, вищими відсотками по вкладах. Розташовувалися вони,  як правило, на Хрещатику. Як бачимо, банківська система в Києві була добре відлагодженим механізмом і могла задовольнити потреби будь-яких клієнтів. У 1917 році країну спіткали глобальні зміни, що визначили її розвиток на сімдесят з гаком років. Недаремно перші ж дії більшовиків були направлені на встановлення державної монополії на землю і знищення основних суб'єктів іпотечного кредитування. Після революції радянська влада наклала руку на фонди всіх банків – як державних, так і приватних. Багато років держава залишалася безроздільним монополістом у сфері кредиту, і лише останнім часом це положення змінилося.

Відродження

Лише після розпаду СРСР іпотека починає відроджуватися, поступово приймаючи звичні для нас форми. Справжнє народження «нової іпотеки в Україні» сталося в 2004 році, коли Верховна Рада ухвалила Закон «Про іпотеку». Цей закон дозволив ефективно розвивати ринок іпотечних кредитів. За останні 3 роки об'єми іпотечного кредитування в Україні виросли в 15 разів, існувала безліч іпотечних схем, які розрізнялися за метою, валютою, процентними ставками та іншими умовами.

В даний час іпотека в Україні, з різних причин, переживає не самі кращі часи. Іпотечне кредитування практично припинилося. Банки підняли ставки по кредитах на придбання нерухомості в доларах і євро. А ставки ці й до підвищення були чималі, так що кількість тих, що бажають влізти в іпотечну кабалу сильно зменшилася.

Але часи міняються, і оскільки брак житла в Україні збережеться ще тривалий час, іпотека розвиватиметься. Можливо, поступово умови для фізліц стануть вигіднішими, адже зараз дозволити собі іпотеку може 1% населення нашої країни.

За матерілами: http://realt.aviso.ua