Сьогодні реєстрацію прав на нерухомість в Україні здійснюють місцеві бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ), які керуються у своїй діяльності Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 07.02.2002 р. № 7/5. БТІ вносять до Реєстру прав на нерухомість, зокрема, таку інформацію:
реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження;
призначення нерухомого майна;
опис нерухомого майна;
вартість нерухомого майна за станом на дату проведення інвентаризаційних робіт;
відомості про власника нерухомого майна;
підстави виникнення чи припинення права власності.
Для реєстрації права власності на об’єкт нерухомості до місцевого БТІ необхідно подати заяву та відповідні правоустановчі документи. Розгляд заяви здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту її подання без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт. Отримати інформацію про нерухоме майно можуть лише його власники (їх представники) або правоохоронні органи. Для цього необхідно звернутися з відповідним запитом до БТІ за місцем знаходження об’єктів нерухомого майна. Реєстратор протягом 30 календарних днів з дня реєстрації заяви, без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, надає витяг з Реєстру прав на нерухомість або приймає рішення про відмову в наданні такого витягу. Отже, потенційний покупець об’єкта нерухомості не може незалежно від власника-продавця перевірити законність володіння об’єктом. Це створює дотаткові ризики, пов’язані з можливістю фальсифікації правоустановчих документів.
Реєстрації прав на земельні ділянки існує окремо від реєстрації прав на нерухоме майно та здійснюється місцевими структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів (далі – Центр ДЗК). Але, як і у випадку з Реєстром прав на нерухоме майно, отримати інформацію про земельну ділянку фактично можуть лише її власник та органи державної влади.
Таким чином, в Україні система реєстрації прав на нерухомість та земельні ділянки має такі ознаки:
Інформація про реєстрацію прав на нерухоме майно та земельні ділянки в Україні є непублічною та закритою. Цю інформацію можуть отримати лише власник та деякі органи державної влади.
Централізована база даних щодо реєстрації прав на нерухоме майно та земельні ділянки відсутня. Щоб отримати відповідну інформацію, необхідно звертатися до місцевого БТІ або місцевого структурного підрозділу Центру ДЗК за місцем знаходження об’єкта нерухомості або земельної ділянки.
Реєстрація прав на нерухоме майно та на земельні ділянки ведеться окремо та здійснюється різними установами.
На практиці будь-яка елементарна дія: отримання інформації про об’єкт нерухомості, перевірка актуальності реєстрації титулу щодо права власності на об’єкт нерухомості, перереєстрація такого права тощо – потребує багато часу (до декількох місяців), зусиль та передбачає спілкування з представниками БТІ, Центру ДЗК та інших державних органів.
Така система неефективна, адже створює багато перешкод для повноцінного економічного процесу. Отже, її цінність для суспільства сумнівна. Існування системи реєстрації прав на нерухомість у такому вигляді здається дивним, адже сучасні інформаційні технології дозволяють створити прозору, ефективну та зручну в користуванні інформаційну систему реєстрації прав на нерухомість, яка акумулювала б відомості з усієї території України. При цьому виграли б економіка та суспільство загалом.
Запровадження централізованої та прозорої системи реєстрації прав на нерухоме майно в умовах сучасної України мало б багато переваг:
По-перше, не треба було б утримувати значну кількість співробітників БТІ та Центру ДЗК. У разі запровадження такої системи фактично залишилась б необхідність лише в технічних спеціалістах, які б підтримували інформаційну базу даних у належному стані, та у професійних реєстраторах, які б вносили до неї інформацію. Це значно зекономило б бюджетні кошти, а чиновник як посередник між інформацією та її кінцевими користувачами взагалі б зник.
Прозора, проста та зручна у використанні система реєстрації прав на нерухомість стала б каталізатором багатьох економічних процесів. Це призвело б до розвитку бізнесу, появи нових робочих місць, надходження нових податків до бюджету тощо.
Прозора система реєстрації прав на нерухомість значно зменшила б ризик рейдерських атак (у багатьох випадках їх здійснюють тоді, коли існують декілька правоустановчих документів на один і той самий об’єкт нерухомості).
Централізований облік об’єктів нерухомості значно спростив би адміністрування податку на нерухомість, ідею запровадження якого вже давно обговорюють в Україні. Більше того, успішне запровадження податку на нерухомість без зрозумілої та прозорої системи її обліку малоймовірне.
Нарешті, така система дозволила б суспільству отримати відповідь на запитання, хто і чим володіє в сучасній Україні.
На наш погляд, запровадження в Україні відкритої та прозорої системи реєстрації прав на нерухоме майно та земельні ділянки гальмується свідомо. Політична влада сьогодні сконцентрована в руках тих, хто навряд чи зацікавлений у прозорості та публічності інформації про нерухомість. Адже вони самі, як правило, є латифундистами. Прикро, що від цього програють економіка та суспільство загалом.
Правовий тиждень
|